Ця історія заслуговує бути написаною в книжці про непереможне кохання.
Наші незламні наречені перенесли своє весілля двійчи.
Спочатку Маріуполь.
Саме там молодята планували велике свято для себе, родичів та друзів.
Продовжувати немає сенсу, бо кожен українець знає, що стало з Маріуполем, коли почалась війна.
Все скінчилось в одну мить.
Все. Окрім палаючого бажання жити, кохати, побачити в перший раз наречену в білій сукні та сказати один одному найважливіші слова під час весільної церемонії.
Друга спроба - Італія.
Саме в цей момент ми в перший раз зустрілись з нареченими. Ми розуміли, це свято особливе...
Планування вже майже підійшло до кінця.
До весілля три тижні, всі послуги заброньовані, концепція розроблена.
Всі в очікуванні.
Війна вдруге руйнує всі плани, але ми, українці, незламні.
Тому в цей момент всі взяли себе в руки і почали створювати історію наново.
І ось ми тут, в нашій красивій країні, нарешті зустрічаємо пару на локації.
Памятаємо, як наречена підійшла на монтаж церемонії і почала тремтіти зі сльозами на очах.
Неможливо навіть уявити, який великий шлях вони пройшли, щоб опинитися в цьому дні.
День весілля.
Він очікує на неї, хвилюється.
Вона хвилюється постійно, емоції стримати неможливо нікому.
Це дуже-дуже важливий момент.
Перша зустріч.
І як він дивиться на неї, як вона йде до нього. Не просто до місця церемонії. Вона йде до нього крізь всі перешкоди, крізь всі їх пройдені історії, слова, обійми, поцілунки.
Крізь біль та горе, яке зруйнувало минуле життя, але зробило їх почуття ще сильнішими.
І як сказав наречений: «наш шлях тільки починається».
